Я прийняв Іслам як релігію, не втративши віри в Ісуса Христа, мир йому, чи будь-кого з пророків Всемогутнього Бога

«Скажи: "О Люди Писання! Прийдімо до спільного слова між нами і вами: щоб ми поклонялися лише Аллагу, не надавали Йому співтоваришів…"»  (Коран 3:64)

Підготував:


Мухаммад Ас-Сайєд Мухаммад


 


(З книги: «Чому варто вірити в пророка Ісламу — Мухаммада, мир йому?»)


[Why Believe in the Prophet of Islam, Muhammad (peace be upon him)?]


Виходячи з теми, яку ми обговорюємо:


« Я прийняв Іслам як релігію, не втративши віри в Ісуса Христа, мир йому, чи будь-кого з пророків Всемогутнього Бога », виникає запитання:


Чому Іслам — це надбання та перемога?


І як я не втратив віру в Ісуса Христа, мир йому, чи будь-якого пророка?


Перш за все, надзвичайно важливо позбутися особистих бажань і упереджень, щоб підійти до питання з раціональним і логічним мисленням, слідуючи тому, на що погоджуються здорові розуми, використовуючи дар мислення, яким Аллаг (Бог) наділив людину, особливо у питаннях віри в Бога — Творця, Всевишнього і Великих Милостей, — та віри, за яку людина буде відповідальна перед своїм Господом.


Це вимагає здатності відрізняти істину від хибного і робити правильний вибір, що відповідає природі людини в пошуку найкращої віри, яка відповідає величі Бога.


Людина відчує здобуття Ісламу і побачить його, коли стане свідком доказів його істинності та підтверджень, що підтримують істинність послання Пророка Мухаммада (мир йому), який прийшов як носій цього вчення. Така людина прославить Бога за те, що Він скерував її до благословення Ісламу як релігії, після того як дав їй змогу визнати її істинність і істинність послання Його Пророка.


Коротко, серед цих доказів і підтверджень:


По-перше:


Пророк Мухаммад (мир йому) був відомий серед свого народу ще змалку своїми високими моральними якостями. Ці риси ясно свідчать про мудрість Аллага у виборі його як Пророка. Насамперед, це його правдивість і надійність. Неможливо уявити, щоб людина, яка здобула ці чесноти до такої міри, що її називали за ними, могла відмовитися від правди і збрехати своєму народові, а тим більше — збрехати про Бога, стверджуючи, що є пророком і посланцем.


По-друге:


Його заклик (мир йому) відповідає чистим природним інстинктам і здоровому глузду, зокрема:


👉 Заклик до віри в існування Бога, Його Єдність у Божественності, Його Велич і Безмежну Могутність.


👉 Заклик не звертати молитви й поклоніння до когось іншого, крім Нього (ані до людей, ані до каменів, ані до тварин, ані до дерев…).


👉 Заклик не боятися й не покладати надії на когось, крім Нього.


Адже коли людина розмірковує: «Хто створив мене і всі ці творіння?» — логічна відповідь така: Той, Хто створив усе це, неодмінно є Всесильним і Великим Богом, який має здатність створювати з нічого (бо нелогічно, щоб щось постало з нічого само по собі).


А коли вона запитає: «А хто створив цього Бога?», і відповість собі: «Мабуть, інший бог», — то буде змушена повторювати це питання безкінечно. Тому логічна відповідь така: Цей Творець не має ні творця, ні початку, і лише Він має абсолютну владу над творінням і створенням з нічого. Отже, Він — істинний Бог, Єдиний, Безподібний, єдиний достойний поклоніння.


Також, недопустимо уявляти, що Бог (Аллаг) перебуває у створеній людській істоті, яка спить, мочиться, випорожнюється. І те саме стосується тварин (як-от корів тощо), особливо враховуючи, що всі вони приречені на смерть і перетворення на трупи.


📚 Будь ласка, зверніться до книги: «Спокійний діалог між індусом і мусульманином».


“A Quiet Dialogue between a Hindu and a Muslim”.  


👉 Заклик утриматися від зображення Бога у вигляді статуй або будь-яких інших форм, оскільки Він набагато вищий за будь-який образ, який людина могла б уявити або створити за власними примхами.


📚 Будь ласка, зверніться до книги: «Мирний діалог між буддистом і мусульманином».


“A Peaceful Dialogue Between a Buddhist and a Muslim”.


👉 Заклик виправдати Бога від потреби у дітонародженні, оскільки Він — Єдиний, і не був народжений від нікого. Тому Йому не потрібно мати нащадків. Якщо допустити інше — що Йому потрібна дитина, то чому б не двоє, троє чи більше? Хіба це не призведе до обожнення інших поряд із Ним? А це, в свою чергу, призведе до того, що молитви й поклоніння будуть звернені до багатьох богів.


👉 Заклик очистити Бога від принизливих рис, приписуваних Йому в інших релігіях, серед яких:


- Зображення Бога в юдаїзмі та християнстві як Того, хто жалкує і кається за створення людства (Буття 6:6). А жаль і каяття можливі лише у випадку помилки, тобто незнання наслідків.


- Зображення Бога як Того, хто відпочивав після створення небес і землі (Вихід 31:17) та відновлював Свою силу (згідно з англійським перекладом). Відпочинок і відновлення енергії можливі лише після втоми і виснаження.


📚 Будь ласка, зверніться до книги: «Порівняння між Ісламом, Християнством, Юдаїзмом і Вибір між ними».


“A Comparison Between Islam, Christianity, Judaism, and The Choice Between Them”


👉 Заклик виправдати Бога від расизму, і що Він не є Богом окремих осіб або груп, як це стверджує юдаїзм. Як людина від природи відчуває огиду до расизму, так само неприйнятно приписувати цю рису Богу, Який сам заклав цю природну відразу до несправедливості в серця людей.


👉 Заклик вірити у велич, досконалість і красу якостей Бога, Який володіє безмежною могутністю, досконалою мудрістю і всеосяжним знанням.


👉 Заклик вірити в небесні Писання, пророків і ангелів. наводячи аналогію між машиною і людиною, Як складна машина потребує інструкції від свого творця, щоб правильно працювати, так і людина, яка є значно складнішою, потребує керівництва від Бога — у вигляді об’явлень через пророків, яким Бог довірив передавати послання через ангела, що несе Боже Слово у формі законів і навчань.


👉 Заклик піднести статус пророків і посланців Бога та виправдати їх від вчинків, які приписуються їм у інших релігіях і суперечать рисам благородної особистості, не кажучи вже про пророка. Наприклад:


o    Обвинувачення у юдаїзмі та християнстві, що пророк Аарон поклонявся ідолу у вигляді теляти, навіть побудував йому храм і наказав синам Ізраїлю вклонятися йому (Вихід 32).


o    Обвинувачення, що пророк Лут (Лот) напився і згрішив з двома своїми дочками, які народили від нього (Буття 19).


Критикувати тих, кого Всемогутній Аллаг обрав бути Своїми посланцями до людей, означає фактично критикувати Його вибір і зображати Його як такого, що не знає прихованого й не володіє мудрістю у виборі кращих людей для донесення істини. І якщо пророки не уникли таких моральних принижень, то як же їхні послідовники будуть захищені від подібного? Це могло б стати виправданням для поширення подібних аморальностей.


👉 Заклик вірити у День Суду, коли всі створіння воскреснуть після смерті, і настане розрахунок: величезна нагорода — вічне блаженне життя — для тих, хто вірив і творив добро, і суворе покарання — нещасне життя — для тих, хто заперечував і робив зло.


👉 Заклик до справедливого законодавства та піднесеного вчення, а також до виправлення перекручень у віруваннях попередніх релігій. Приклади:


- Жінки: У юдаїзмі та християнстві на Єву (дружину Адама, мир йому) покладено провину за його непослух, бо вона нібито спокусила його з'їсти з дерева, яке заборонив Бог (Буття 3:12), і тому Бог покарав її муками вагітності та пологів, а також її нащадків (Буття 3:16). Коран же уточнює, що непослух Адама був наслідком спокуси Шайтана (диявола), а не його дружини [аль-А‘раф 19–22], [Та Га 120–122]. Таким чином Іслам усуває зневагу до жінки, закликаючи до її гідності на всіх етапах життя. Наприклад, Пророк Мухаммад (мир йому) сказав: «Будьте добрими до жінок» [Сахіх аль-Бухарі], і також: «Той, у кого є дочка, і він не закопує її живцем, не зневажає її, і не віддає перевагу синові перед нею — той увійде до Раю завдяки їй» [передав Ахмад].


- Війни: У юдаїзмі та християнстві є численні історії про війни, в яких закликається вбивати всіх — дітей, жінок, старих, чоловіків (Ісус Навин 6:21 тощо), що пояснює сучасну байдужість до масових вбивств і геноцидів (як відбувається у Палестині).


Натомість Іслам показує свою терпимість під час воєн: заборонено вбивати дітей, жінок, старих і невоюючих осіб. Пророк Мухаммад (мир йому) сказав: «Не вбивайте немовля, дитину, жінку чи старого» [передав аль-Байхакі], а також закликав до милості щодо полонених і заборонив завдавати їм шкоди.


📚 Будь ласка, зверніться до книги: «Вчення Ісламу і як вони вирішують проблеми минулого і сучасності


“Islam's Teachings and How They Solve Past and Current Problems”.


Третє: Чудеса та надзвичайні події, які Аллах звершив через пророка Мухаммада (мир йому), як свідчення Своєї підтримки для нього. Вони поділяються на:


• Відчутні (фізичні) чудеса, як, наприклад, витік води з пальців пророка (мир йому), що відіграв важливу роль у порятунку віруючих від загибелі через спрагу в декількох ситуаціях.


• Невідчутні (нематеріальні) чудеса, серед яких:


- Відповіді на його молитви, наприклад, молитва за дощ.


- Пророк Мухаммад (мир йому) передбачив багато прихованих подій, як-от майбутні завоювання Єгипту, Константинополя, Єрусалиму та розширення ісламської держави. Він також передбачив завоювання Аскалона (Ашкелона) в Палестині та його приєднання до Гази (відомої історично як Газа Аскалон), коли сказав: «Найкращий ваш джихад — це охорона кордонів, а найкраща з них — в Аскалоні» [«Сільсіля Сахіха», аль-Альбані], що непрямо вказує на те, що це місце стане ареною великого джихаду в майбутньому, який вимагатиме великого терпіння й стійкості від шляхетних воїнів. Усе, що він передбачив, справдилося.


- Пророк Мухаммад (мир йому) також передбачив багато наукових фактів, що залишались прихованими понад 1400 років, поки сучасна наука не підтвердила їх істинність. Наприклад, його слова:


«Коли мине сорок дві ночі над краплею (насіння), Аллах посилає до неї ангела, який надає їй форму та створює її слух, зір, шкіру, м’ясо й кістки…» [передав Муслім].


Сучасна ембріологія встановила, що починаючи з 43-го дня від запліднення, починає формуватися скелетна система ембріона й він набуває людських обрисів — це підтверджує істинність слів пророка.


• Чудо Корану — найбільше з чудес, яке залишиться до Судного Дня — полягає в його унікальному стилі, до якого не змогли наблизитися навіть найкрасномовніші араби, не здатні створити жодну суру, подібну до найкоротшої сури Корану.


- Коран згадує багато прихованих речей. Це стало причиною прийняття Ісламу багатьма науковцями у різних галузях, Серед тих, хто висловив своє велике захоплення астрономічними фактами, наведеними в Священному Корані, був професор Йошіґіде Кодзай (Yoshihide Kozai), директор Токійської обсерваторії в Японії.


Наприклад, Коран вказує на те, що Всевишній Аллах продовжує розширювати Всесвіт, як сказано:


«А небо Ми збудували силою, і воістину, Ми є Тим, Хто розширює» [Аз-Зарійат: 47].


Цей факт став відомий лише в сучасну епоху. Яке ж точне Слово Всевишнього й як Коран закликає до знання та роздумів!


Першим об’явленням, яке Аллах послав із Корану, були Його слова: «Читай в ім’я Господа твого, Який створив» [Аль-Аляк: 1]. Читання — це шлях до знання й розуміння, а значить і до прогресу людства в усіх сферах життя.


📚 Детальніше див.: книга «Іслам і відкриття сучасної науки — докази пророцтва Мухаммада (мир йому)».


“Islam and the Discoveries of Modern Science as the evidence and proofs of the prophethood and messengership of Muhammad (peace be upon him)”.


- Логічне зауваження: Усе згадане вище є справедливим критерієм, який зрозумілий для всіх рівнів мислення — щоб визнати достовірність будь-якого пророка чи посланця, а отже, і істинність його покликання та послання.


Якщо спитати юдея чи християнина: «Чому ти віриш у пророцтво того чи іншого пророка, хоча сам не бачив його чудес?» — відповідь буде: «Через неперервні свідчення передавачів його чудес».


o    Ця відповідь логічно приведе до віри у пророка Мухаммада (мир йому), тому що кількість достовірних і неперервних свідчень про його чудеса більша, ніж про будь-якого іншого пророка.


    На додачу до всього згаданого, правда його послання стає ще більш очевидною через його біографію, яку Аллах зберіг:


1.    Його постійне прагнення втілювати те, до чого він закликав — як у поклонінні, так і в піднесених повчаннях і шляхетній моралі — поряд з його богобоязливістю та відреченням від мирського.


2.    Пророк Мухаммад (мир йому) відхилив пропозиції багатства, влади, почесного статусу та шлюбу з найшляхетнішими жінками Мекки в обмін на відмову від свого покликання — заклику до єдинобожжя, чистого поклоніння лише Аллаху, зречення ідолопоклонства, настановлення добра та заборони зла. Натомість він (мир йому) зазнавав тяжких страждань, ворожнечі, переслідувань і згодом воєн з боку власного народу заради цього шляху.


3.    Його пильність у навчанні своїх сподвижників і всієї громади не перебільшувати у вихвалянні його. Він сказав:


«Не перебільшуйте у моєму вихвалянні, як це зробили християни із сином Марії. Я лише Раб, тож кажіть: Раб Аллаха і Його Посланець» [Сахіх аль-Бухарі].


4.    Божа охорона й захист для нього — допоки він не доніс послання, і Господь дозволив йому заснувати ісламську державу.


- Хіба цього всього недостатньо, щоб переконатись у правдивості його покликання і що він дійсно Посланець Аллаха?


    Варто зазначити: у Торі (Повторення Закону 33:2) у фразі [він засяяв із гори Фаран] була опущена частина [і прийшов із десятьма тисячами святих] у багатьох арабських перекладах. Це місце дуже подібне до пророцтва про пророка Мухаммада (мир йому), яке описує появу сонця та розповсюдження його світла на горизонтах. У книзі Буття (21:21) сказано: «І оселився Ізмаїл у пустелі Фаран» — а відомо з достовірних передань, що Ізмаїл (мир йому) жив у Хіджазі. Отже, гори Фаран — це гори Мекки в Хіджазі, що є батьківщиною пророка Мухаммада (мир йому). Саме там він повернувся переможцем без кровопролиття та пробачив свій народ, супроводжуваний десятьма тисячами сподвижників.


Цю пропущену частину [і прийшов із десятьма тисячами святих] можна знайти в англійських версіях Біблії — King James Version, American Standard Version і Amplified Bible.


    Також: у гімні паломників у (Псалми 84:6) слово (Бака) замінено в арабському перекладі, щоб воно явно не вказувало на хадж до Кааби в Мецці, батьківщині пророка Мухаммада (мир йому). Адже Мекка називається (Бака), як згадано в Корані:


«Воістину, перший Дім, що був збудований для людей, — це той, що в Бака» [Алі Імран: 96].


Цей текст підтверджується в King James Version та інших англійських перекладах як [valley of Baca], причому слово Baca написано з великої літери, що свідчить про те, що це власна назва, а власні назви не перекладаються.


📚 Радимо звернутися до книги: «Мухаммад (мир йому) — воістину Пророк Аллаха».


“Muhammad (Peace be upon him) Truly Is the Prophet of Allah”.


    Поміркованість та універсальність Ісламу:


Іслам — це релігія миру, яка охоплює всіх, визнає їхні права та закликає до віри у всіх пророків Всевишнього Аллаха.


- Іслам закликає до поміркованості в усьому, особливо в питаннях віри. Він розглядає найважливіше питання в християнстві — питання Христа (мир йому), закликаючи до:


•    Віри в пророче посланництво Ісуса Христа (мир йому), в чудо його народження, а також в те, що він говорив з колиски — як знак від Аллаха для виправдання його матері від того, в чому її звинуватили юдеї, тобто в аморальності. Це вшанування її гідності, а також доказ його пророчої місії.


- З раціональної точки зору:


 це логічна й поміркована заява — без зневаги юдаїзму, який заперечує місію Ісуса (мир йому), обмовляє його, звинувачує в народженні поза шлюбом, і ображає його матір, і без перебільшення християнства, яке приписує йому божественність.


- З логічної точки зору:


    Як чиста природа і здорова свідомість не можуть прийняти поєднання людської природи з тваринною (наприклад, шлюб людини з коровою чи іншими тваринами) з метою створення істоти, яка поєднує обидві природи, адже це принижує людську гідність — незважаючи на те, що і людина, і тварина є створіннями, — так само чиста природа і здорова свідомість не можуть прийняти об’єднання божественної природи з людською, адже це принижує і зневажає велич Бога.


Особливо враховуючи те, що ця істота нібито народилася через статеві органи, зазнала знущань, була прибита до хреста, вбита, похована — після того, як її плювали, били і роздягали. Чи пасує це Великому Богові?


    Відомо, що Христос (мир йому) їв їжу та мав природну потребу звільнятися. Недостойно Бога, щоб Його описували подібним чином або щоб Він втілювався у створену людину, яка спить, мочиться, випорожнюється і носить у своєму шлунку брудні, нечисті відходи.


    Як маленька й обмежена посудина не може вмістити води океану, так і не можна стверджувати, що Бог міг бути вміщеним у лоно слабкої створеної істоти.


    Як нелогічно, щоб хтось ніс відповідальність за гріх іншого, навіть якщо це його батько чи мати, — про це сказано і в Біблії:


«Батьків не будуть карати смертю за дітей, і дітей не будуть карати смертю за батьків; кожен буде покараний за свій гріх» (Повторення Закону 24:16), та: «Той, хто грішить — той і помре. Син не відповідатиме за гріх батька, і батько не відповідатиме за гріх сина…» (Єзекіїль 18:20).


Отже, ідея спадкового гріха суперечить самій Біблії, і, відповідно, концепція спокути є логічно хибною.


    Припустимо, що прощення Богом непослуху Адама (який полягав лише в поїданні забороненого плоду) вимагало розп’яття і вбивства — чому тоді не самого Адама, який згрішив, а Ісуса — який був праведним пророком, благочестивим учителем, слухняним і шанобливим до матері? І не тільки це, а й звинувачення, ніби розп’яли й убили Самого Бога, який втілився в людську форму?!


    Ащо з великими гріхами, скоєними людством після Адама? Чи це означає, що потрібні були б тисячі Христів, аби «спокутувати» ці гріхи?


    Хіба Аллах не здатний пробачити Адама, якщо він розкаявся і визнав свою провину — як і будь-який інший гріх? Безумовно, Аллах — Всепрощаючий.


    Якщо божественність Ісуса (мир йому) обґрунтовується його народженням без батька, то що тоді сказати про Адама, який був створений без батька і матері?


    Якщо божественність Ісуса обґрунтовується його чудесами — то чому ми не визнаємо божественність пророка Мухаммада (мир йому) чи інших пророків, які також здійснювали багато чудес? Звичайно ж, ні.


Важливе логічне пояснення:


Оскільки природа Христа, якого християнство проголошує божественним Спасителем, є або смертною, або безсмертною, робимо такі висновки:


1.    Якщо природа Христа смертна, то він не є Богом — отже, твердження про його одночасну божественність і спасительство є невірним.


2.    Якщо ж природа Христа безсмертна тому, що він—Бог, тоді він не помер, а отже, не відбулося жодного спокути.


Логіка, застосована до неможливості поєднати божественну та людську природи в одній особі, аналогічно стосується усіх подібних уявлень в історії — таких як Крішна в Індії, Будда в Східній Азії, Гор в Стародавньому Єгипті, чия історія йшла задовго до Христа. Таким чином, стає очевидним, що така віра — не що інше, як позичаєма концепція з міфологій давніх народів, красиво прикрита легендами, але без твердого ґрунту ні в одкровенні, ні в раціональному доказі.


•    Уточнення: Християнство проголошує божественність Христа (мир йому), хоча сам він жодного разу не казав прямим текстом «Я — Бог» або «Бог мій». Він не навчав апостолів поклонятися йому. Навпаки, у (Матвія 21:11) сказано:


«Народ сказав: „Це Ісус, пророк“»


- Він також навчав молитися, падаючи лицем до землі, як у (Матвія 26:39). Кому він молився? Не Свому Богові чи ні? Адже саме так моляться в Ісламі.


Христос (мир йому) також запровадив привітання «мир вам» ((Івана 20:21, 26)) — це саме исламський салям: «Ассаляму алейкум», з відповіддю «Ва алейкум ас-салям».


- Після прийняття Ісламу багато колишніх християн кажуть:


«Зараз ми стали кращими християнами, ніж були раніше, бо слідуємо навчанням Христа».


•    Ще одне:


Священний Коран містить окрему суру «Маріям», що возвеличує Ісуса і його матір (мир їм обом) таким чином, як це не зустрічається в Біблії.


- Іслам підносить статус Ісуса Христа та Його матері, закликаючи до віри в Нього як у шляхетного пророка, посланого Аллагом, і до дотримання Його істинного вчення, яке узгоджується з посланням Ісламу, принесеним пророком Мухаммадом (мир йому).


📚 Будь ласка, зверніться до книги:


«Тихий діалог між християнином і мусульманином»


«Чому обрати Іслам як релігію?»


«A Quiet Dialogue Between a Christian and a Muslim»


«Why choose Islam as a religion?»


На завершення:


Оскільки презентація була об’єктивною та узгодженою з ясним розумом, який Аллаг дарував нам, щоб ми могли розрізняти між істиною та хибою, і відповідала прагненням чистих душ до піднесених переконань, — постає питання для кожного, хто визнав істину через докази правдивості заклику пророка Мухаммада (мир йому) та Ісламу, але досі не увірував:


•    Що заважає вам щиро замислитися над ісламом і розглянути, чи дає він відповіді на ваші запитання (особливо щодо віри в Аллага (Бога), яких ви не знаходите в інших релігіях)? Адже ви будете відповідальні перед Аллагом за свої переконання та за пошук істини у своїх виборах.


•    Яка шкода в тому, якщо я оберу іслам, який дає мені логічні та прості відповіді на всі мої запитання, не змушуючи розум приймати якусь певну ідею, і при цьому я не втрачаю віри в Ісуса Христа (мир йому) — у правильному розумінні, що узгоджується з природою і не суперечить ясному розуму та логічному мисленню, — а також своєї любові та поваги до нього, адже Христос (мир йому) в ісламі має високе й шляхетне становище, як і його мати, Діва Марія (мир їй), і я не втрачаю віри в жодного пророка?


Нехай Аллах (Бог) благословить усіх нас правильним і добрим вибором.